Віталій Володимирович Анацький, відомий побратимам як «Кріт», народився 24 травня 1981 року в селищі Ставки Краснолиманського району Донецької області. Тут пройшли його дитячі та юні роки, сповнені тепла родини, праці та любові до рідної землі. Навчався у Лиманській ЗОШ №1, яку закінчив у 1998 році. Він завжди був відповідальним, сміливим та справедливим хлопцем, якого поважали друзі та вчителі.
    Професійний шлях Віталія був пов’язаний із силовими структурами та захистом людей. У 2007 році здобув спеціальну підготовку в Управлінні МВС України на транспорті, а згодом служив у Національній поліції України в Донецькій області, у батальйоні поліції особливого призначення «Сталецький». Він був дисциплінованим, надійним і відповідальним поліцейським, який завжди виконував свою службу з честю.
    У мирному житті Віталій був людиною з великим серцем. Любив майструвати з дерева, займався столярством, із задоволенням проводив час у лісі разом із родиною. Захоплювався футболом, любив прогулянки та активний відпочинок. Для своїх близьких він був опорою, мудрим порадником і люблячим батьком.
    У сімейному житті Віталій був щасливим чоловіком і батьком. Разом із дружиною Наталією Миколаївною вони виховували двох синів — Олексія та Максима. Віталій завжди був турботливим, уважним і люблячим, прагнув дати своїм дітям усього найкращого. Він з повагою згадував своїх батьків — Володимира Івановича та Віру Михайлівну, які відійшли у вічність і залишили у серці Віталія гідність, чесність та силу духу.
    У Збройних Силах України Віталій Анацький служив старшим сержантом поліції у стрілецькому батальйоні Нацполіції України в Донецькій області. Він був тим, хто завжди приходив на допомогу побратимам, евакуював людей із небезпечних місць, боровся з пожежами, брав участь у АТО та захищав Україну від перших днів війни. У найважчі моменти він підтримував інших словами: «Ми сильні. Ми незламні».
    14 липня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі Романівки Краматорського району, Віталій отримав важкі поранення. Попри зусилля медиків, 16 липня 2025 року він помер у реанімаційному відділенні Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова.
    Похований Герой на Алеї Слави кладовища Сухий Яр у місті Біла Церква.
    За свою службу Віталій був нагороджений медалями «10 років сумлінної служби», «15 років сумлінної служби», «Ветеран війни — учасник бойових дій», а також Відзнакою Президента України «За участь в АТО».
    Його життя — це приклад сили, мужності та відданості.
Його ім’я — назавжди в серцях рідних, друзів, побратимів і всієї громади.
    Вічна слава Герою Віталію Анацькому — «Кроту».

© Company

2026