Білоус Олексій Сергійович народився 4 серпня 1992 року в тихому селищі Новоселівка на Донеччині. Тут минуло його дитинство — серед знайомих вулиць, шкільних товаришів і тепла рідної домівки. З 1998 по 2008 рік Олексій навчався в Новоселівській загальноосвітній школі, де його пам’ятають як спокійного, щирого та працьовитого хлопця. Після завершення школи продовжив освіту в Краматорському ПТУ, обравши для себе робітничу професію.
    Ставши дорослим, Олексій працював електрогазозварювальником у вагонному депо Лиман Донецької залізниці. Його цінували за відповідальність і сумлінне ставлення до роботи. У повсякденному житті він любив прості речі — передусім подорожі на велосипеді. Довгі маршрути, свіже повітря, рух уперед — це давало йому відчуття свободи та спокою.
    У травні 2023 року Олексій був призваний до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання він став бійцем 24-ї окремої механізованої бригади. Вже через кілька тижнів на передовій він отримав перше поранення, але, як і тисячі інших захисників, продовжував виконувати свій обов’язок.
22 липня 2023 року під час оборонного бою поблизу населеного пункту Дружба Донецької області Олексій отримав поранення, несумісне з життям. Він віддав найцінніше — власне життя — за свободу свого народу і за майбутнє України.
    Похований Герой у селі Голозубинці на Хмельниччині, де поруч із ним живе його мама — Гніденко Любов Володимирівна. Для неї він був і назавжди залишиться найдорожчою людиною.
За мужність і самопожертву Олексій Білоус удостоєний високих нагород: ордена «За мужність» ІІІ ступеня та ордена «Хрест Героя» (обидві — посмертно). Йому також присвоєно звання почесного громадянина міста Дунаївці.
Життя Олексія — це шлях простої людини, яка стала справжнім героєм. Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті рідних, земляків і всієї України як символ відваги та нескореності.
 

© Company

2026