Костянтин Олексійович Білоус народився 20 квітня 1986 року в місті Верхівцево Дніпропетровської області. Він зростав активним, рішучим та справедливим хлопцем, який з ранніх років проявляв мужність та відчуття відповідальності. Навчався у місцевій школі №1, після чого здобув технічну освіту в Кам’янському коледжі, де освоїв професію автослюсаря.
    У 2014 році, коли війна вперше прийшла на українську землю, Костянтин без вагань став на її захист. Відтоді військова служба стала сенсом його життя. Він брав участь у найскладніших операціях, обороняв Україну на ключових напрямках — Мар’їнка, Красногорівка, Станиця Луганська, Авдіївка, Світлодарська дуга. За роки служби здобув безцінний досвід, ставши для побратимів прикладом витримки, хоробрості та честі.
    Костянтин був людиною, яка жила війною, але водночас любила життя. Його серце належало родині — дружині Катерині Валеріївні та сину Максиму. Він пишався ними, мріяв про мир і майбутнє, у якому вони будуть у безпеці.
    За героїзм, відвагу та самовідданість Костянтин Білоус був нагороджений високими державними відзнаками, серед яких — «Сталевий хрест непереможних» та інші відомчі нагороди.
    У 2024 році, виконуючи бойові завдання поблизу Краматорська, Костянтин загинув смертю Героя 24 серпня — у День Незалежності України. Він продовжував боротись до останнього, залишаючись вірним своїм принципам та присязі.
    Костянтин служив у складі 54-ї окремої механізованої бригади, 2-го батальйону, 6-ї роти, де його цінували як сильного воїна й надійного товариша. 
    Пам’ять про нього зберігають дружина Катерина, син Максим, рідні, друзі та всі побратими, для яких він завжди залишатиметься символом мужності та незламності.
Вічна слава Герою Костянтину Білоусу.

© Company

2026