Олександр Володимирович Голь народився 13 травня 1978 року в селі Олександрівка Лиманської територіальної громади Донецької області. Саме це село, де він виріс і провів більшу частину життя, стало для нього місцем сили, праці та родинного тепла.
    З 1985 по 1994 рік Олександр навчався в Олександрівській неповній середній школі. Він був спокійним, працьовитим хлопцем, який завжди поважав старших та цінував дружбу. Після школи здобув фах муляра-штукатура у ПТУ №119 міста Лиман — професію, яка стала його покликанням на все життя.
    У мирні роки Олександр працював у воєнізованій охороні та будівельній сфері. Він мав «золоті руки»: зводив будинки, відновлював оселі, створював затишок там, де інші бачили лише роботу. Його майстерність цінували всі, хто з ним працював. Будівництво було не просто професією — це була частина його душі.
    У вільний час Олександр любив відпочивати на природі, рибалити, проводити час із дітьми. Він був батьком двох дорослих дітей — Катерини та Данила, яким прищепив любов до праці, чесність і доброту. Його мати, Катерина Андріївна, завжди пишалася сином; батько, Володимир Іванович, на жаль, уже відійшов у вічність.
    Попри те що за станом здоров’я Олександр міг не йти на фронт, він сам прийняв рішення стати до захисту України. 22 липня 2024 року добровільно вступив до лав оборонців. Служив у 37-й бригаді морської піхоти на посаді навідника 1-го відділення морської піхоти 3-го взводу.
    19 жовтня 2024 року Олександр загинув у населеному пункті Богоявленка Донецької області під час одного з найжорстокіших обстрілів. Він віддав життя за свою землю, свій дім, за майбутнє дітей та рідної України.
    Його смерть стала великою втратою для родини, побратимів та всієї Лиманської громади. Він назавжди залишиться у серцях як світла, добра, чесна людина, справжній чоловік і воїн.
    Вічна слава Герою Олександру Володимировичу Голю.

© Company

2026