Юрій Сергійович Грицен народився 14 жовтня 1984 року в селі Закітне Лиманського району Донецької області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі, яку закінчив у 2001 році.

    Після здобуття середньої освіти вступив до Професійно-технічного училища №119, де у 2001–2003 роках здобув професію слюсаря з ремонту рухомого складу 4-го розряду. У мирному житті працював в АТ «Укрзалізниця», у Лиманському локомотивному депо, на посаді слюсаря електромашинного цеху. Колеги цінували Юрія за високий професіоналізм, відповідальність, порядність і щиру людяність.

    Юрій мав особливу любов до техніки. Автомобілі, трактори, мотоцикли — для нього не існувало механізмів, у яких він не міг би розібратися. Його золоті руки й технічний розум дозволяли повертати до життя навіть найскладнішу техніку, викликаючи повагу та довіру оточуючих.

    У 2014 році Юрій зазнав великого особистого горя — його мати загинула від ворожого снаряда під час бойових дій у рідному селі Закітне. Ця трагедія стала для нього болючим ударом, але водночас — поштовхом стати на захист рідної землі.

    Юрій Сергійович проходив військову службу у військовій частині А5006 на посаді радіотелефоніста, у званні солдата. Він сумлінно та віддано виконував свій військовий обов’язок, беручи участь у бойових діях заради оборони України та її народу.

    9 січня 2025 року Юрій Сергійович Грицен помер під час виконання обов’язків військової служби.
15 січня 2025 року його поховали у місті Звенигородка Черкаської області, у секторі почесних поховань.

    Життя Юрія Грицена — це шлях працьовитої, чесної та відданої Батьківщині людини, яка до останнього подиху залишалася вірною своєму обов’язку. Його подвиг, мужність і любов до України назавжди житимуть у пам’яті громади.

Вічна слава Герою.

© Company

2026