Ігор Вікторович Каракуц, відомий серед побратимів під позивним «Куц», народився 5 серпня 1967 року в смт Зарічне (на той час — Кіровськ) Донецької області. Саме тут минули його дитинство й юність, формувався характер людини спокійної, працьовитої, наполегливої та відповідальної.

    У 1974–1984 роках Ігор навчався у Зарічненській загальноосвітній школі, де здобув ґрунтовну освіту та заклав основи життєвих цінностей — повагу до праці, людей і рідної землі.

    Багато років свого життя Ігор Вікторович присвятив роботі електромонтером оперативно-виїзної бригади у ДТЕК «Донецькі електромережі», Лиманському РЕМ. Його знали й поважали як висококваліфікованого фахівця з великим досвідом, здатного знаходити рішення у найскладніших виробничих ситуаціях. Для родини він був люблячим чоловіком, турботливим батьком і надійною опорою.

    У повсякденному житті Ігор любив працювати на землі: доглядав господарство, мав власну пасіку, вирощував овочі. Захоплювався риболовлею та відпочинком на природі. Рідні й друзі згадують його як людину з великим серцем, щиру, добру, завжди готову прийти на допомогу.

    Ігор Каракуц був свідомим і гордим українцем, який ніколи не приховував своєї любові до Донеччини. Він часто повторював: «Сонце України сходить на Донбасі». Саме тому, коли російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення, Ігор без вагань став на захист Батьківщини.

    З перших днів війни він вступив до лав територіальної оборони, а згодом разом із побратимами приєднався до 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ». Проходив службу у званні старшого солдата, обіймав посаду старшого водія мінометного підрозділу. Побратими згадують його як відважного, надійного воїна та людину з вираженими лідерськими якостями.

    2 жовтня 2022 року Ігор Вікторович отримав важке поранення під час бойових дій у селищі Терни Донецької області. Попри всі зусилля лікарів, 19 жовтня 2022 року він помер у шпиталі міста Харків.

    За проявлену мужність, стійкість і самопожертву Ігор Каракуц був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

    Похований Герой на Білому кладовищі в селищі Білогородка Київської області.

    У його серці назавжди залишилися дружина Ірина, діти Дмитро й Анастасія та маленька онучка Таїсія. Для своєї родини він був головою сім’ї, опорою й теплим світлом дому.

Вічна пам’ять і слава Герою Ігорю Вікторовичу Каракуцу.

© Company

2026