Богдан Андрійович Квітко народився 29 квітня 1995 року в селі Терни Краснолиманського району Донецької області. Змалку він був надзвичайно енергійним, добрим і допитливим хлопцем, якого доля щедро наділила талантами. Богдан любив співати разом із батьком, багато мріяв, прагнув нового й ніколи не зупинявся на досягнутому.

    Навчався у Тернівській школі, а після переїзду родини — у загальноосвітній школі №4 міста Кремінна. Прагнення до знань привело його до Харківського інституту управління кадрів, а згодом — до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, де він продовжив навчання за юридичним напрямом. Богдан був розумним, творчим і дисциплінованим студентом, який постійно працював над собою та прагнув особистісного зростання.

    У мирному житті Богдан працював у кав’ярнях міста Харкова — зокрема у «Міському кафе 1654» та мережі «KOFEIN». Він щиро любив свою роботу, людей і атмосферу міста, у якому жив. Колеги та друзі згадують його як відкриту, привітну й світлу людину, яка вміла створювати тепло навколо себе.

    Особливе місце в житті Богдана займали подорожі. Він любив відкривати нові місця, відчувати свободу руху й пізнання. У 2021 році здійснив сходження на Говерлу — символ прагнення до висоти, сили духу та внутрішньої свободи. Богдан любив життя яскраво, щиро й по-справжньому.

    З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Богдан Андрійович, не вагаючись, став волонтером. Разом із друзями він допомагав мешканцям Харкова в найтяжчі дні обстрілів. Це була не просто допомога — це був свідомий прояв любові до людей і Батьківщини.

    6 травня 2023 року Богдан був мобілізований до лав Збройних Сил України. Побратими дали йому позивний «Піон» — за світлий характер, внутрішню силу й життєрадісність. Він проходив службу у 2-му десантно-штурмовому відділенні 3-го десантно-штурмового взводу 8-ї десантно-штурмової роти 2-го аеромобільного батальйону військової частини А4355.

    На Донеччині, поблизу міста Бахмут, Богдан Андрійович виконував бойові завдання з честю, гідністю та безмежною відданістю побратимам.
    18 листопада 2023 року він загинув унаслідок мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання. Його загибель стала великим болем для матері, рідних, друзів і всієї громади.

    За проявлену мужність, незламність і героїзм Богдан Андрійович Квітко був нагороджений (посмертно):

орденом «Хрест Героя»,

орденом «За мужність» III ступеня,

медаллю «Честь. Слава. Держава».

    Мати Героя — Тетяна Володимирівна — згадує сина як людину, що завжди несла світло, любов і доброту. Богдан був тим, кого зустрічаєш раз у житті — щирим, справжнім, незамінним.

Вічна слава і світла пам’ять Герою Богдану Андрійовичу Квітку.

© Company

2026