Радько Андрій Анатолійович народився 5 вересня 1983 року в селі Верхньокам’янське Артемівського району Донецької області. Дитинство минуло в сільській громаді, де формуються працьовитість, витримка та повага до людей. З ранніх років Андрій вирізнявся добротою, уважністю та внутрішньою силою характеру.

    У 1990–2001 роках навчався у Ярівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, де проявив себе дисциплінованим, відповідальним і наполегливим учнем. Після школи здобував технічну освіту: навчався у Слов’янському державному аграрному технікумі за спеціальністю «Механізація», а у 2005 році отримав диплом бакалавра Сумського аграрного університету за спеціальністю «Механізація та електрифікація сільського господарства».

    У трудовій діяльності Андрій Анатолійович працював охоронцем у ТОВ «Листопад», згодом — на базі відпочинку «Святогір’я». Колеги згадують його як спокійну, надійну та порядну людину, яка цінувала чесність, порядок і завжди була готова допомогти.

    У повсякденному житті Андрій був майстром на всі руки. Захоплювався роботою з деревом — виготовляв іграшки, меблі, санки та інші побутові речі. Особливе місце в його житті займали діти, тварини та близькі люди. Він був добрим, справедливим і чуйним, умів дарувати тепло й увагу.

    Після початку російської агресії у 2014 році Андрій прагнув долучитися до захисту України, однак тоді не був призваний через відсутність строкової служби. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році він без вагань прийняв рішення стати на захист Батьківщини. 18 липня 2022 року Андрій Радько добровільно прибув до військкомату та був мобілізований.

    Під час служби пройшов військову підготовку у Великій Британії. Воював у складі 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України Івана Зубкова, що входить до 81-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у звільненні Святогірська, рідного району, а також Білогорівки Луганської області. Побратими пам’ятають його як вірного товариша, хороброго воїна та відповідального професіонала, який бездоганно виконував бойові завдання.

    15 листопада 2022 року, під час артилерійського обстрілу в районі села Білогорівка, Андрій Анатолійович загинув, отримавши поранення, несумісні з життям. Йому було 39 років.

    Похований Герой на Алеї Слави в місті Хмельницькому. Посмертно Андрія Радька нагороджено орденом «За мужність» III ступеня та присвоєно звання Почесного громадянина Хмельницької міської територіальної громади.

    Життя Андрія Анатолійовича Радька — це шлях чесної праці, людяності та свідомого служіння Україні. Він жив за совістю й віддав своє життя за свободу рідної землі.

Вічна пам’ять і слава Герою Андрію Радьку.

© Company

2026