Ткач Максим Павлович народився 23 жовтня 2003 року в селі Торське Лиманської громади Донецької області. Виріс у родині, де цінували працю, щирість і любов до Батьківщини. З ранніх років Максим був активним, відкритим і життєрадісним хлопцем, мав власну думку й ніколи не залишався осторонь важливих справ.

    Навчався у Кремінській загальноосвітній школі №3, після чого вступив до Лисичанського гірничого технікуму, де здобував освіту в галузі автомобільної справи. Він мав широкий кругозір і різнобічні інтереси: займався спортом, грав у футбол, тренувався з боксу та тенісу, брав участь у патріотичній грі «Джура». Любив поезію, писав вірші, через слово передаючи свої думки й почуття.

    З початком повномасштабної війни Максим проявив себе як справжній патріот. Після завершення навчання він був направлений на передову. Попри юний вік, вирізнявся мужністю, рішучістю та внутрішньою зрілістю, що викликало повагу серед побратимів.

    Служив у військовій частині А0536 у складі окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, на посаді гранатометника. Побратими згадують Максима як відважного, дисциплінованого та самовідданого воїна, який завжди виконував завдання до кінця.

    9 березня 2022 року під час запеклих боїв у місті Волноваха, залишившись без командування, Максим здійснив героїчний вчинок — вийшов із автоматом проти ворожого танка, прикриваючи відхід побратимів. Він загинув смертю Героя, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі. Через інтенсивні обстріли евакуація тіла була неможливою.

За проявлену відвагу та самопожертву Максим Ткач був нагороджений орденом «Хрест Героя».

    Його мати, Ольга Олександрівна, згадує сина як доброго, щирого й надзвичайно талановитого юнака. Максим мріяв жити у мирній Україні, допомагати людям і будувати власне майбутнє. Цю мрію він захистив ціною власного життя.

    Ім’я Максима Павловича Ткача назавжди вписане в історію Лиманської громади та України як символ незламності, мужності й жертовної любові до Батьківщини.

Вічна пам’ять і слава Герою Максиму Павловичу Ткачу.

© Company

2026