Борзов Микола Вікторович народився 5 серпня 1969 року та проживав у селі Лозове Лиманської МТГ. Його життєвий шлях вів через різні куточки нашої країни – спочатку у м. Алатир, Чувашія, потім разом із родиною у м. Ніжин Чернігівської області, а згодом сім'я оселилася в Донецькій області.
Освіту здобував у м. Єнакієве (школа), а потім у ПТУ-81, де отримав професію зварювальника. Працював шахтарем, а пізніше – будівельником. Він був справжнім прикладом працелюбності та відданості своїй справі.
Микола був люблячим батьком для трьох синів, яких виховав у дусі патріотизму та любові до Батьківщини.
Старший син – Олексій, служить у 4-й бригаді оперативного призначення (Бригада наступу «Рубіж»), військовій частині 3018, обіймаючи посаду начальника медичного пункту батальйону та займаючи звання лейтенанта.
Середній син – Нікіта, студент Черкаського інституту пожежної безпеки імені героїв Чорнобиля.
Наймолодший син – Марк, школяр з великою мрією – стати військовим.
10 червня 2022 року Вінницький міський територіальний центр комплектування покликав Миколу Вікторовича до лав Збройних Сил України. Він служив як стрілець-санітар 2 механізованого відділення, 2 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини А2962. Під час виконання бойового завдання з забезпечення національної безпеки та захисту Батьківщини, 31 серпня 2022 року, при штурмі та зачистці ворожих позицій поблизу населеного пункту Піски, Донецької області, Герой віддав своє життя.
На превеликий жаль, батьківський дім у селі Лозове був знищений російськими нелюдями, але пам’ять про Миколу Вікторовича живе в серцях його рідних і співвітчизників. Сьогодні його сім’я, яку він залишив – дружина, троє синів та онука – проживає в м. Вінниця.
Похований у м. Ніжин, Чернігівська область.
Вічна пам’ять Герою, який віддав своє життя за свободу та незалежність України!